- Бензин: від нафтової свердловини до бензобака
- Еволюція автозаправних станцій в деталях
- Сучасна АЗС. Яка вона?
До початку 20 століття автозаправних станцій як таких не існувало. Бензин можна було купити в аптеці як лікарський засіб, його продавали з бочок, обладнаних ручними насосами.
Перші автозаправні станції з'явилися в 1913 році в США, спеціально спроектовані для продажу автомобільного палива. У той час експлуатація автозаправних станцій була малоприбутковою справою. Автомобілів було мало, деякі моделі заправлялися спиртом, або працювали на електриці. Але вже до двадцятих років минулого століття кількість АЗС досягла 200000.
Дозування відпускається палива почалося з появою бензоколонки з механічним приводом. Сталося це в Німеччині в 1920 році. Потім обладнання стало переходити на електрику. Там роздавальні колонки називали «залізними дівами» і розташовувалися вони на тротуарах.
У Росії до 1914 року працювало 440 «Бензинових станцій» - так вони тоді називалися. У довоєнний час транспорту було мало, великої потреби в «заправках» не було. Мало що змінилося і в післявоєнні роки. Навіть з'явилися «Москвичі» і «Волги» не змогли переламати ситуацію.
До 1965 року в Москві працювало 250, а в Ленінграді 115 АЗС. З початком виробництва «Жигулів» кількість автозаправних станцій стало стрімко зростати. У той час бензин для державного транспорту відпускався за талонами, приватники ж заправлялися за готівку. Автозаправні станції були контейнерного типу, де паливні резервуари мали надземне розташування, а паливороздавальні колонки перебували в металевому ящику заводського виготовлення. У 80-ті роки їх розділили на «державні» і «приватні», хоча всі вони належали державі. Приватні АЗС, які ще називалися «платні» позначалися спеціальними дорожніми знаками, внесеними в ПДД. На «державних» станціях заборонялося обслуговування приватних осіб. За цим суворо стежили органи міліції.
За радянських часів всі бензоколонки належали підприємствам нафтохімічної промисловості. Були розроблені державні стандарти, будівництво АЗС строго відповідало планам розвитку країни. Автозаправні станції будувалися недалеко від великих виробництв і протягом головних автомобільних доріг країни.
Особлива розмова про іноземців. Для них існували спеціальні талони на бензин 95 марки. Також існували спеціальні АЗС для «іномарок». В'їжджаючи на територію Союзу, іноземці отримували схеми розташування «заправок» з 95 бензином. Такі АЗС відрізнялися більш досконалим устаткуванням, обслуговуючий персонал проходив ретельний відбір. Органи держбезпеки ретельно відстежували всі дії, що здійснюються на цих станціях.
Проблемою була покупка моторних масел. Продавали його, розливаючи в підручну тару, з окремою роздавальною колонки, що знаходиться десь в стороні. У той час на контейнерних АЗС порционность відпускається палива дорівнювала 5 літрів.
Талони на бензин пішли в минуле до 90-х років, всюди стали обслуговувати за готівковий розрахунок. Для державного транспорту же придумали сервісні абонементи. Почали з'являтися перші приватні АЗС з примітивним обладнанням, без технічної документації.
Паливороздавальні колонки, вироблені в СРСР, були циферблатного типу: годинниковий механізм відраховував п'ятилітрові порції палива. Потім почали проводитися роликові колонки, де цифри, нанесені на коліщатка, показували кількість залитого пального. Тут вже дискретність відпускається палива стала дорівнювати одному літру.
Експлуатація автозаправних станцій з часом зазнавала серйозних змін. Сьогодні АЗС є цілий торговий комплекс і майстерні по обслуговуванню автомобіля. Тут можна заправити автомобіль, перевірити тиск в колесах, зробити шиномонтаж і мийку автомашини. До всього іншого є кафе, банкомати, поруч можуть розташовуватися кемпінги для відпочинку.
Сучасна АЗС - це цілий технічний комплекс. Експлуатація автозаправної станції передбачає забезпечення повної безпеки. Протипожежні заходи займають особливе місце: вибухозахищені системи освітлення, пристрої блискавкозахисту, навчання персоналу безпечним умовам роботи - все це повинно відповідати державним нормативним документам.
розроблені системи управління АЗС передбачають стандарти розташування: чітко регламентовані відстані до громадських будівель, житла, шкіл, дитячих садів. Поділяючи всі заправні станції на міські та дорожні, держава пред'являє більш високі вимоги до АЗС, що знаходиться в межах міста.
Більш детально дізнатися про устрій АЗС, як відбувається управління заправних комплексом можна в наступній статті: " Сучасна АЗС. Яка вона? "
Ключові слова: Еволюція автозаправних станцій в деталях, системи управління АЗС, Сучасна АЗС. Яка вона, Бензин: від нафтової свердловини до бензобака, 95 бензином, 1913, історія АЗС, перші АЗС ссср
Яка вона?Яка вона?