Казка-притча білка і їжак

У лісі на одному з дерев жила Білка. Вгорі на стовбурі вона прогризла собі затишне дупло, заховане серед розлогих гілок, з довколишніх дерев збирала горіхи, шишки, іншу їжу. Рано вранці, зі сходом Сонця, вона прокидалася, умивала мордочку і лапки в струмку неподалік і приймалася за збір припасів. Славно потрудившись, вона ще раз бігала до струмка попити і вмитися і просто пострибати по траві, по гілках, а як тільки Сонце починало ховатися за кронами дерев, забиралася в свій затишний будиночок, заривалась глибше в хвою і пух і засинала.
У тому ж лісі, в тому ж дереві, але тільки внизу, під самими країнами, вирив собі нору їжак. Їжак весь день сопів в норі і лише з приходом сутінків не поспішаючи прокидався, перевертаючись і крихти, потім трохи висував свого носа з нори, після звідти показувалися його чорні очі-намистинки, і ось, нарешті, вилазив і він сам. Він взагалі все робив не поспішаючи: дрібними перебіжками доходив до струмка, пив і вмивався, раз у раз озираючись на всі боки, хоча мав чудовий слух і добре бачив у темряві; збирав на игольчатую спину опале яблука, ягоди; не поспішаючи тягнув їх в свої засіки; не поспішаючи хрумкает їстівним в норі і так само розмірено заколисують під спів птахів раннім-рано вранці.
А ще поруч жив тхір. Він вставав не те щоб рано, зазвичай, коли білка вже бігала по лісу, встигав зробити свої справи за день і лягав не надто пізно, коли їжак починав ходити по лісі.
Якось раз тхір пішов до струмка раніше і зустрів там білку. "Привіт, тхір!" - сказала вона. "Привіт, білка!" - відповів він їй - "Як справи?" "Дуже добре!" - каже білка - "А ти що робив останнім часом?" "Так ось, вчора ввечері з друзями-тхорами побігав та з їжаком поговорив про те, про се."
"З яким їжаком?" - здивувалася білка.
"Як, з яким, з твоїм сусідом"
"З яким це сусідом?" - очі білки ще більше округлилися.
"Ну з тим, що живе в одному з тобою дереві, внизу!"
"Та що ти, тхір! На цьому дереві живу я одна! Ніякого їжака я там ніколи не бачила!"
"Ось так справи!" - присвиснув тхір - "Це все через те, що ти встаєш, коли він вже спить і лягаєш, коли він ще спить, ось."
"А який він, цей їжак?" - стала розпитувати білка. Тхір розповів їй. Білці стало цікаво побачити такого незвичайного звірка, тим більше, що живе по сусідству, і вона вирішила якось пізніше лягти спати, щоб дочекатися їжака.
Того ж вечора тхір зустрів і їжака. "Здрастуй, тхір, радий тебе бачити" - як зазвичай, привітав його їжак. "Здрастуй, їжачок! Знаєш, вранці я бачив твою сусідку - білку."
"Кого-кого?"
"Ну білку, ту, що живе на твоєму дереві, нагорі!"
"Знаєш, тхір, не хотілося б тебе засмучувати, але справа в тому, що це дерево займаю тільки я".
Довго довелося тхора пояснювати, що їжак виходить вночі, а білка днем, що їжак повзає по землі, а білка більше скаче по гілках, навіть втомився від цього тхір. Спантеличений їжачок повільно поповз до себе, бубонячи тихо під ніс, що треба б поглянути на цю білку, що треба б вранці почекати зі сном.
На наступний вечір білка набралася горіхів і терпіння, щоб вистежити їжака. Вже і Сонце сідало, і палала на небі вечірня зоря, а вона все не могла дочекатися. Очі самі собою закривалися, і вона навіть розрізняла якісь шерехи внизу, але сон уже остаточно заволодів нею.
А їжак, як зазвичай провівши ніч, вранці став висиджувати білку. Яскраве світло заважав йому, кругом було стільки шуму, що він втомився і не помітив, як задрімав.
При найближчій зустрічі з тхором білка заявила йому: "Негоже так обманювати мене! Вигадав їжака якогось, змусив мене не спати півночі! Як я могла повірити, що бувають такі безглузді істоти, які вдень сплять, а вночі бігають по лісі? Якщо ти ще раз зробиш що-небудь подібне, я з тобою і вітатися перестану! "
І від їжака тхір вислухав схожі слова: "Послухай, приятель, твоя жарт явно не вдалася! Я промучився весь ранок і жодної білки не бачив. Та й чи можна, справді, весь час скакати по гілках і не розбитися? Абсурд! Не жартуй так більше. "
Так і залишилися і білка, і їжак при думці, що кожен з них живе в дереві один, і дороги їх не перетиналися. А тхір сказав собі: "Та й Бог з ними! Не хочуть бачити те, що під носом, і не треба! А у мене своїх турбот вистачає." І побіг далі у своїх справах.

рецензії