Розповідь про автомобільний парку української армії в ході війни на Донбасі був би не повний без згадки про воістину легендарному радянському легкому вантажівці ГАЗ-66, більш відомому в військах як «шишига».
Починаючи з 1960-х років це один з найпопулярніших радянських позашляховиків. Цьому сприяли пристойна вантажопідйомність, повноцінний повний привід, невибагливість і широкі можливості по модернізації.
Самостійно добронірованний ГАЗ-66, батальйон «Донбас»
У серійне виробництво ГАЗ-66 був запущений в 1964 році. Традиційно при проектуванні радянські інженери за основу взяли західний зразок - на цей раз німецький Mercedes Unimog. Хоча перші моделі страждали «дитячими хворобами» і були далекі від тієї машини, яку ми знаємо зараз, проте конструктори постійно допрацьовували своє дітище. Так, в 1968 році ГАЗ-66 став масово комплектуватися системою регулювання повітря в шинах.
В результаті вийшов вельми збалансований вантажний позашляховик, хоча чисто вантажівкою його назвати складно (через коротку вантажної платформи), адже машина спочатку була «заточена» виключно під перевезення особового складу.
Завдяки грамотно розподіленого центру тяжкості навантаження на передню і задню частини авто майже однакова. До деяких мінусів позашляховика можна віднести те, що кабіна розташована прямо над передніми шасі і обсяг її досить малий - особливо не розвернутися.
Типова картина для Донбасу початку війни. Колона 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, Добропілля, початок квітня 2014 року
Що ж стосується технічних характеристик, то вони були досить непоганими. По-перше, при вантажопідйомності в 2 тонни автомобіль був компактним (що не дивно, так як машина призначалася в першу чергу для повітряно-десантних військ і за габаритами вписується в габарити того ж транспортного літака Іл-76), що для вантажного позашляховика завжди було плюсом . По-друге, при кліренсі за замовчуванням в 315 мм автомобіль показував чудеса прохідності.
ГАЗ-66 може долати броди глибиною до 0,8 метра і розвивати максимальну швидкість до 90 км / ч. Причому до 60 км / год автомобіль розганяється всього за 30 секунд. За паспортом вантажівка може долати підйоми до 31 градуса.
Що ж стосується витрати, то з заводу авто зазвичай споживало 20 літрів бензину (причому неважливо, якого - 72-го, 76-го або 80-го) на 100 кілометрів. При обсязі бака в 210 літрів це забезпечило його досить хорошим запасом ходу.
Десантники 79-ї аеромобільної бригади на своїй «тачанці». Початок серпня 2014 року, вихід з прикордоння
Випускати ГАЗ-66 припинили в 1995 році, його на конвеєрі змінив ГАЗ-3308 «Садко». Згідно з офіційною статистикою, всього на автозаводі було випущено 965 тисяч ГАЗ-66.
Базова версія вантажівки була універсальною - вона комплектувалася звичайним кузовом з металу з відкидними боковими лавками. Для захисту використовувався звичайний тент. Кабіна була теж зроблена з металу, і в ній було місце всього для двох крісел - пасажирського і водійського.
За час виробництва було освоєно безліч модифікацій цього універсального позашляхового вантажівки. Відомо про 14 версіях авто з тими чи іншими модулями (перш за все типу КУНГ), причому практично всі вони є в Україні і використовуються армією.
Перш за все це чисто спеціалізовані армійські модифікації:
- АС-66 - класичний і дуже популярний медичний позашляховик;
- АП-2 - теж санітарна модель, але перев'язувального з можливістю розгортання польового госпіталю;
- ДДА-2 - душовою агрегат з дезінфекцією;
- Р-142 - командно-штабна модифікація з повним оснащенням всім необхідним.
Перев'язувального АП-2 на базі ГАЗ-66. Українські миротворці в Іраку, 2003 рік
З початком війни на Донбасі ГАЗ-66 стали масово знімати з зберігання і відправляти в війська. Так, аеромобільні частини, які першими пішли на війну, на весну 2014 роки взагалі були оснащені виключно такими машинами.
Свою лепту в початковий період війни внесли і волонтери, які щодо масово скуповували ГАЗ-66 на цивільному ринку.
Варіанти самопального бронювання «шишиги» особливо не прижилися, так як значно погіршували характеристики машини. Проте на початку війни кілька досить вдалих варіантів їздили по дорогах Донбасу.
Набагато більш масштабно на базі ГАЗ-66 створювалися різноманітні збройні «тачанки». Уже при звільненні Слов'янська і Краматорська в 25-й повітряно-десантній бригаді частина машин була доозброїти зенітними установками ЗУ-23-2. А в складі 79-ї аеромобільної подібні апарати пройшли пекло боїв на прикордонні влітку 2014 року.
Послужив ГАЗ-66 базою і для цілого ряду волонтерських машин.
Радейко на базі ГАЗ-66, 13-й тербат, літо 2014 року
Так, в кінці 2014 року інженери заводу «Ленінська кузня» (нині - «Кузня на Рибальському») створили бронеавтомобіль «Махно» на основі розробленого ще до війни ентузіастами цивільного автомобіля для полювання і риболовлі. Його здвоєну кабіну просто забронювали, а на даху встановили бойовий модуль «Іва» з великокаліберного кулемета калібру 12,7 мм і 40-мм автоматичного гранатомета розробки ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів». Далі випробувань в січні 2015 року справу не пішла через загальної недоведенності конструкції.
Бронеавтомобіль «Махно» на випробуваннях на полігоні, січень 2015 року
У 2015 році на шасі ГАЗ-66 волонтери села Тарасівка під Києвом розробили бронеавтомобіль «Малюк». Броньовик отримав відкидний броньований капот, що забезпечує легкий доступ до двигуна. А ось капсулу для екіпажу виготовили максимально міцну і зі спеціальної броні. В ході робіт в конструкцію вносили зміни. Кошти на бронеавтомобіль збирали всім селом, а виготовили його в місцевому гаражі.
Згодом машину відправили до складу 25-го батальйону територіальної оборони, де вона була озброєна трофейним кулеметом КПВТ.
Бронеавтомобіль «Малюк» на фронті
Цікаво, що про модернізацію ГАЗ-66 українські військові замислювалися ще в 2000-і роки. В рамках конкурсу 2008 року було розроблено два проекти: СКБ «ВЕПР» - позашляховик «ВЕПР» (автомобіль Високо-Ефектівної ПРохідності) (м.Кременчук) і Севастопольським авторемонтним заводом - важкий джип «Шаман». Передбачалося, що переобладнанням займуться авторемонтні підприємства державного концерну «Техвоєнсервіс». Однак почався планомірний розвал збройних сил, і про проекти благополучно забули.
Правда, одного модифікацією «Вепр» - ВЕПР-С "Спеціальний» було переобладнано близько 15 машин. Справа в тому, що цей броньований автомобіль був розроблений за технічним завданням ВАТ «Топаз» спеціально під установку системи радіоелектронного придушення «Мандат-Б1Е». У підсумку разом з комплексами машини були імпортовані в Грецію і Грузію. Також як мінімум один «Шаман» був куплений волонтерами на цивільному ринку в Миколаєві і відправлений на фронт.
Спеціальний автомобіль «ВЕПР-С»
Були спроби і офіційних бронетанкових заводів створити бронеавтомобіль на базі ГАЗ-66. Так, наприклад, на виставці «Зброя та безпека--2015» Житомирський бронетанковий завод представив «Овід» з незрозумілих бронюванням і призначенням. Навісити на нього пристойне бронювання просто не вийде з-за вантажопідйомності, в зв'язку з чим цінність даної розробки більш ніж сумнівна. По всій видимості, це розуміли і самі розробники, так як після 2015 року відомостей про долю машини немає.
Бронеавтомобіль «Овід» на виставці «Зброя та безпека--2015»
В останні роки активізувалися спроби знайти реальну заміну старіючому радянському вантажівці, до якого все складніше діставати запчастини. В якості реальної альтернативи найчастіше називають повнопривідну версію індійського вантажівки Tata LPTA 713 TC, «викруткове» виробництво якого з неабиякою часткою місцевої локалізації планує налагодити «Бориспільський автозавод» корпорації «Еталон».
А поки заміни для ГАЗ-66 особливо у версії кунг і спеціальних немає, і армійці воюють на те, що є.
Автор: Михайло Жірохов
джерело: Fraza.ua