За цим комбайном можна буде зібрати ще не одну тонну зерна і шестерень
Фото: Укрінформ
В середині вересня департамент сільського господарства США (USDA) підвищила прогноз можливого валового збору зерна в Україні на 2,5% - до трохи більше ніж 58,5 млн т (попередній прогноз USDA опублікував на початку місяця). Як підрахували американські фахівці, урожай пшениці повинен скласти близько 22 млн т (прогноз поліпшений на 1 млн т), а фуражних культур (кукурудза, ячмінь та ін.) - до 36,51 млн т.
Раніше Укргідрометеоцентр припускав, що завдяки погодним умовам нинішнього літа і оперативними даними про стан посівів можна буде говорити про те, що валовий збір зерна в країні в цьому році може бути значно вище - на рівні 2013 (тобто близько 63 млн т). На думку фахівців, динаміка валового збору зерна кількох останніх років (з різними агрометеорологічними умовами) дозволяє сміливо стверджувати: вихід на щорічний збір в 70 млн т для України вже не є нездійсненним завданням. І навіть більше того, експерти впевнені: ці 70 млн т Україна мала на полях вже в минулому році, проте безнадійно застарілий і зношений парк зернозбиральних комбайнів вітчизняних аграрних підприємств привів до того, що частина врожаю на полях так і залишилася.
Що є
Офіційних даних про кількість зернозбиральної техніки в Україні зараз немає. Останнє розширене дослідження Держстату про забезпеченість сільськогосподарської галузі машинами і механізмами проводилося два роки тому. Згідно з отриманою інформацією, на початок 2012 р на балансі підприємств в країні перебувало близько 54 тис. Зернозбиральних комбайнів (з 2000 р парк цієї техніки скоротився на 20%). Сьогодні з урахуванням поступового виходу техніки з ладу і зниження за два роки як внутрішнього виробництва, так і імпорту фахівці обережно оцінюють зернозбиральний парк - приблизно в 52 тис. Комбайнів.
5-6 млн т зерна торішнього врожаю втратила Україна внаслідок зношеності внутрішнього парку зернозбиральної техніки
Але проблема не в самій кількості зернозбиральних одиниць - стан навіть наявної техніки призводить експертів, що називається, в зневіру. Як каже керівник аналітичного департаменту ТОВ КУА «ІТТ-Менеджмент» Віталій Мурашкін, основу парку (до 65% від загальної кількості) складають фізично і морально застарілі моделі зернозбиральних комбайнів з пропускною спроможністю до 11 кг / с. Фактично, заміни потребує до 90% всього наявного парку.
До подібних висновків дійшов і Тарас Висоцький, директор «УКАБ-Сервісу» (підрозділ асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»). За його словами, співвідношення придбаних за останні кілька років комбайнів до наявного парку - близько 5%. Це свідчить про те, що в середньому комбайн в Україні експлуатується приблизно 20 років при оптимальному максимальному терміні 10 років. Крім того, приблизно 25% комбайнів вже настільки зношені, що потрібна негайна заміна або хоча б виведення з експлуатації, оскільки працювати на них просто небезпечно. Іншими словами, від такої техніки на поле більше шкоди, ніж користі. Саме експлуатація українськими аграрними підприємствами повністю «убитих» зернозбиральних комбайнів привела в минулому році до того, що Україна недобрала приблизно 5-6 млн т врожаю (зерно або прокидалося на поле, або НЕ обмолочують). До того ж слабка пропускна здатність застарілих моделей в ряді випадків не дозволила проводити прибирання в оптимальні терміни, а це додаткові втрати врожаю (зерно починає обсипатися в колосі).
Але незважаючи на дефіцит збиральних потужностей, в цьому році на ринку сільгосптехніки спостерігалося різке зниження продажів, подібне до того, яке відбувалося в кризовому 2009 р За оцінкою члена Всеукраїнського аграрного ради Олексія Бондаря, попит на зернозбиральні комбайни в порівнянні з минулим роком скоротиться в 2, 5-3 рази.
Що потрібно
Поряд з поганим технічним станом зернозбирального парку і різким скороченням реалізації такої техніки в Україні існує явний дефіцит комбайнів в цілому (тим більше, з урахуванням перспектив збільшення валового збору зерна). Як заявив на початку збиральної кампанії міністр аграрної політики Ігор Швайка, в 2014 р середнє навантаження на один комбайн складе приблизно 196 га. При цьому міністр обмовився, що для нормальної експлуатації має парку цей показник не повинен перевищувати 120 га (іншими словами, аграріям не залишилося нічого іншого, як продовжувати добивати і без того зношену техніку). Втім, звертає на себе увагу те, що найбільше навантаження припало на комбайни, які проводять збиральну в основних зерносіючих регіонах. Скажімо, в Миколаївській і Одеській областях кожному з комбайнів дісталося більше 250 га, в Херсонській - понад 270 га, а в Запорізькій цей показник взагалі перевищив «міністерську» норму майже в три рази - до більш ніж 300 га на одну одиницю техніки.
При цьому незалежні аналітики вважають, що в оцінках експлуатаційних норм Швайка дещо лукавить.
«Дійсно, в Україні навантаження на один комбайн становить 200-400 га і навіть вище. Тільки ось в розвинених країнах з їх незрівнянно кращим станом машинного парку сільського господарства нормою на один комбайн вважається 70 га », - вказав Мурашкін.
Є офіційні розрахунки потреби України в сільгосптехніки, проведені Національним науковим центром «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» НААН України. На думку вчених «від агросектору», з урахуванням обсягів прогнозованого виробництва продукції рослинництва загальна потреба країни в нових зернозбиральних комбайнах становить 65 тис. Од. Відзначимо, нових комбайнів з пропускною спроможністю понад 12 кг / с, як вважають в НААН України, аграріям потрібно закупити 10 тис., З пропускною спроможністю 10-12 кг / с - 30 тис., А найменш потужних (до 10 кг / с) - 25 тис.
В цілому аналітики не заперечують висновки про загальної потреби сільгоспсектора в новій техніці, зроблені вченими, але в корені не згодні зі структурою пропонованого оновлення парку комбайнів (а адже саме від висновків, зроблених на офіційному рівні, і залежить інвестиційна політика держави). Однак найбільше навантаження на комбайни доводиться на південні регіони України з великими площами оранки, також забезпечують і найбільші надходження зерна в засіки батьківщини. Але потрібно розуміти: аграрне підприємство з великими посівними площами не може нарощувати свій парк комбайнів до нескінченності за рахунок закупівлі малопотужних моделей. Тому і пріоритет повинен бути відданий високопродуктивним комбайнів з максимальною пропускною здатністю.
За оцінками Олександра Олійника, голови правління ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» (ХМЗ), для невеликих господарств, що мають площі посівів до 2 тис. Га (з урожайністю до 40 ц / га), цілком ефективним буде застосування комбайнів з пропускною спроможністю до 10 кг / с. «А ось господарствам степової зони, площа оранки яких перевищує 2 тис. Га і врожайність зернових становить 80-100 ц / га, просто необхідні комбайни з високою пропускною спроможністю понад 12 кг / с», - стверджує виробничник.
Дійсно, як заявив Мурашкін, «високопродуктивних комбайнів з пропускною спроможністю понад 14 кг / с в українських господарствах - лише один з десяти». Виникає підозра, що в розрахунках потреби нашої країни в сільгосптехніки Національна академія аграрних наук України попросту екстраполювала вже наявну в державі структуру комбайнового парку, що дістався в основному від Радянського Союзу. У ній не враховані ні змінилися реалії вітчизняного ринку, ні технічний прогрес в галузі сільськогосподарської техніки.
що хочуть
На початку вересня генеральний директор ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе »(ХТЗ) Владислав Губін заявив, що завод створює спільне підприємство з білоруським холдингом« Гомсельмаш », мета якого - збірка на потужностях ХТЗ зернозбиральних комбайнів з білоруських комплектуючих. ХТЗ має намір вже до кінця цього року провести дослідні зразки нової продукції, а в 2015 р вийти на серійне виробництво (з поступовим збільшенням в комбайнах частки українських деталей). Для збірки була обрана модель комбайна «Гомсельмаша» «Палессе GS12» (буде продаватися на українському ринку під ТМ «ХТЗ Палессе»).
Такий крок харків'ян можна тільки вітати, підтвердив Бондар, адже «українські підприємства, що виробляють самохідні машини, безнадійно відстали і самостійно конкурентну сільгосптехніку виробляти вже не зможуть. Перспектива для них - лише в кооперації з провідними світовими виробниками ». Схожу точку зору висловила і Наталя Церковнікова, директор маркетингового агентства «Смарт Квін», яка відзначила, що комбайни СLAAS, John Deere, CNH нарощують свою частку на українському ринку з року в рік. «Українському виробникові важко встояти перед їх агресивними маркетинговими бюджетами - на них працюють кращі торгові компанії. Але якщо ми робимо ставку на сільське господарство, комбайни можна і потрібно збирати в Україні. Вітчизняний агропромисловий комплекс не є замкнутим циклом - з нього випало машинобудування. І без нього ми зі своїми чорноземами станемо черговий банановою республікою », - нарікає Церковнікова.
До речі, в середині серпня Ігор Швайка і керівники департаментів Міністерства аграрної політики провели зустріч саме з представниками американської Deere and Company (ТМ John Deere). У відомстві вмовляли розглянути можливість налагодити виробництво сучасних сільськогосподарських машин в Україні та впровадити спільні інвестиційні проекти щодо забезпечення сільгоспвиробників інноваційної технікою. Судячи з відсутності навіть декларативних заяв з боку Мінагрополітики, результативною ця зустріч так і не стала.
Втім, плани підприємців і заяви чиновників про спільні проекти збірки комбайнів, на жаль, викликають ефект дежавю. Трохи більше року тому прес-служба групи компаній CLAAS рапортувала про те, що на базі ХМЗ починає працювати перше СП по збірці комбайнів. Тоді планувалося «найближчим часом» почати поставки на ХМЗ комплектуючих для складання комбайнів CLAAS. Звичайно, мова йшла про великовузлового (фактично, викрутки) збірці, проте передбачалося, що з часом кількість деталей і вузлів, вироблених в Україні, буде збільшуватися. Очікувалося, що вже за перший рік роботи підприємство випустить 150 комбайнів TUCANO 440 (під ТМ «Скіф" TUCANO 440 »).
Тоді ж в стадії експертизи в Мінагрополітики перебували проекти по великовузлового складання зернозбиральних комбайнів американської New Holland. Як стверджували в міністерстві, за рахунок цих проектів до 2017 р в Україні може бути налагоджена збірка 2,5 тис. Зернозбиральних комбайнів щорічно. На жаль, але всім цим планам не судилося збутися. Спільний проект з New Holland загубився «в надрах» міністерства, а ХМЗ в 2013 р справив за власні кошти лише чотири «Скіф" TUCANO 440 ». Якщо CLAAS отримала від німецьких фінансових установ попереднє підтвердження готовності до співпраці, то Україна так і не дала держгарантії «Державної інвестиційної компанії» з метою залучення кредиту для подальшого фінансування спільного проекту.
Втім, на думку фахівців, невдача спільного проекту з CLAAS може мати й інше пояснення. Намічені до збірки комбайни TUCANO 440 мають пропускну здатність всього до 10 кг / с, які, як уже говорилося, можуть застосовуватися для невеликих збиральних площ. Цікаво, що і для недавно анонсованого спільного українсько-білоруського проекту також обраний комбайн недостатню потужність. Справа в тому, що модель «Палессе GS12» має пропускну здатність до 12 кг / с, в той час як в Україні є гостра необхідність в комбайнах з пропускною спроможністю понад 14 кг / с. При цьому, звернемо увагу, в лінійці «Гомсельмаша» є і модель «Палессе GS16» (пропускна здатність 16 кг / с). Очевидно, і білоруські промисловці, і раніше німецькі воліють поставляти на український ринок найбільш затребувані, потужні моделі техніки самостійно, а спільно збирати згодні лише те, що на їх батьківщині вже не користується попитом і поступово знімається з виробництва на материнських заводах.
Тим часом, як розповідає Олійник, рецепт залучення розміщення виробництв давно розроблений і успішно випробуваний у багатьох державах. На його думку, іноземні виробники будуть інвестувати у виробництво (без створення будь-яких СП), якщо їм будуть надані значні податкові пільги, а саме звільнення від ПДВ імпорту засобів виробництва. Зокрема, мова йде про імпорт матеріалів, вузлів, агрегатів, комплектуючих виробів і запасних частин, призначених для власного виробництва сільгосптехніки; імпорті техніки та обладнання - для технічного переоснащення українських підприємств.
Крім того, звичайної в світі практикою є і надання пільг по сплаті податку на прибуток (наприклад, є схема, при якій протягом перших п'яти років від початку реалізації проекту податок на прибуток не стягується, наступні три роки його ставка дорівнює 50% звичайної ставки, потім два роки - 70% звичайної ставки, а повний податок підприємство починає платити лише з одинадцятого року роботи) .Також можна розглянути і варіант звільнення машинобудівних підприємств від сплати податку на землю на час реалізації інвестиційного проекту. Саме такі пільги (в різних комбінаціях) допомогли залучити іноземні інвестиції в виробництво сільгосптехніки в Китаї, країнах Південно-Східної Азії і Центральної Європи.
Україна втратила в Криму сотні одиниць сільгосптехніки
В ході анексії Кримського півострова нові самопроголошені влади «націоналізували» 142 зернозбиральних комбайни, які були власністю НАК «Украгролізинг», і 45 комбайнів Державної продовольчої зернової корпорації України. Ця техніка була перевезена на півострів ще взимку 2014 року під час підготовки до нового сезону для надання в оренду місцевим сільгосппідприємствам. Всього ж в Криму виявилося близько тисячі комбайнів, що належать різним компаніям, в т. Ч. Не мають кримської «прописки». Природно, ніхто повертати їх власникам вже не став. Вся ця техніка і була задіяна на півострові під час збиральної кампанії.
Крім того, в Крим на лізингових умовах поки надійшло шість комбайнів виробництва групи компаній «Ростсільмаш». До речі, за даними Держстату, в січні-червні 2014 р з РФ в Україну було імпортовано саме шість комбайнів (оскільки поставка в Крим була здійснена до травня цього року, дані потрапили в зведену статистику по країні).
Цієї кількості техніки для потреб Криму явно недостатньо. Справа в тому, що на збирання врожаю на півострів щорічно на правах оренди перекидалося близько 800 зернозбиральних комбайнів (які після завершення жнив переводилися в регіони з більш пізнім терміном дозрівання зернових).
Скасування техогляду сільгосптехніки була необхідна
На початку літа парламент прийняв закон № 1303, яким було скасовано обов'язковий щорічний техогляд сільськогосподарської техніки. Парадоксально, але обов'язковий техогляд в ДАІ для автомобілів, мотоциклів, причепів і т. Д. Був скасований ще в серпні 2011 року і замінений на технічний контроль вузлів і механізмів транспортного засобу, що забезпечують безпеку руху, на будь-якій акредитованій СТО. Але сільгосптехніку при цьому тоді чомусь не врахували. Вийшов повний абсурд: сільгосптехніка працює переважно в польових умовах і несе набагато менші ризики для життя і здоров'я громадян, ніж інший автотранспорт, але на відміну від нього підлягає обов'язковому техогляду.
«Скасування обов'язкового техогляду - це подолання ще одного бюрократичного бар'єру, який був одним із стримуючих чинників розвитку аграрної галузі та інвестиційної непривабливості українського АПК. Адже ця та інші дозвільні процедури створювали додаткове фінансове навантаження на сільгоспвиробників, що за часів економічної нестабільності є вкрай негативним явищем », - зазначає гендиректор асоціації« Український клуб аграрного бізнесу »Володимир Лапа. За розрахунками фахівців, ліквідація цієї обов'язкової дозвільної процедури дозволить українським аграріям щорічно економити до 100 млн грн.